Привет друг!

Ласкаво просимо! - разом ми можемо все!
Добро пожаловать! - вместе мы можем всё!
МЫ В ФЕЙСБУК

Сказкотерапия

Методы лечения и реабилитации, методики развития навыков, интеллекта, мелкой моторики

Модератор: Администратор

Сказкотерапия

Непрочитанное сообщение Llara » 24 авг 2016, 10:48

Давайте выкладывать сказки для работы с детьми)
Llara
Модератор
Модератор
 
Сообщений: 16187
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 21:51
Откуда: Одесса, Украина
Реальное имя: Наташа
Имя ребенка: Катюша

Re: Сказкотерапия

Непрочитанное сообщение Llara » 24 авг 2016, 10:48

ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

казка про котика який ішов в перший клас

Кошеня Максик

Жило-було на світі кошеня Максик. Ви скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися, бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.

Довго чи недовго блукало кошеня полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те, що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.

– Початок цієї дороги гладкий, рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші, найкрутіші.

І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої гори.

Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути, але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою впоратися швидше».

І тоді навчишся ти справлятися з нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися і боляче падати. Називається вона «Невдача». Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні стежки самі вибираються.

І все навколо, навіть вітри, сварять тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.

Подякувало Кошеня добрій бабусі і впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.

Запитання для обговорення після прочитання казки:

Навіщо кошеняті знадобилося Знання?
Перерахуйте гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
Тобі доводилося з ними зустрічатися?
Перерахуйте всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
Як ти думаєш, що далі сталося з кошеням?
Чи згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?
Llara
Модератор
Модератор
 
Сообщений: 16187
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 21:51
Откуда: Одесса, Украина
Реальное имя: Наташа
Имя ребенка: Катюша

Re: Сказкотерапия

Непрочитанное сообщение Llara » 24 авг 2016, 10:49

ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА ДЛЯ НЕВПЕВНЕНИХ В СОБІ, ТРИВОЖНИХ, НЕСАМОСТІЙНИХ ДІТОК

зайченя і борсучок казка

Вік: 3-6 років.
Спрямованість: Невпевненість в собі. Тривожність. Страх самостійних дій.
Ключова фраза: «! У мене не вийде»

В одному лісі жило маленьке зайченя. Найбільше на світі йому хотілося бути сильним, сміливим і зробити що-небудь добре, корисне для оточуючих. Але насправді у нього ніколи нічого не виходило. Воно боялося і не вірило в себе. Тому всі в лісі прозвали його «Зайченя-боягуз». Від цього йому ставало сумно, прикро, і воно часто плакало, коли залишалося одне. Був у нього один-єдиний друг – Борсучок.

І ось, одного разу вони удвох вирушили гратися до річки. Найбільше їм подобалося наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев’яний місток. Першим наздоганяло зайченя. Коли Борсучок пробігав по мосту, одна дошка раптом зламалася і він впав в річку. Борсучок не вмів плавати і став борсатися у воді, просячи про допомогу. А Зайченя, хоча і вміло трохи плавати, але дуже злякалося. Він бігав по берегу кликав на допомогу, сподіваючись, що хтось почує і врятує Борсучка. Але нікого поблизу не було. І тоді Зайченя зрозуміло, що тільки воно може врятувати свого друга. Воно сказало собі: «Я нічого не боюся, я вмію плавати і врятую Борсучка!» Не думаючи про небезпеку, воно кинулося в воду і попливло, а потім витягнуло свого друга на берег. Борсучок був врятований!

Коли вони повернулися додому і розповіли про випадок на річці, ніхто спочатку не міг повірити, що Зайченя врятувало свого друга. Коли ж звірі переконалися в цьому, то стали хвалити зайченя, говорити, яке воно сміливе і добре, а потім влаштували велике веселе свято на його честь. Цей день для зайченяти став найщасливішим. Всі пишалися ним і він сам пишався собою, тому що повірив у свої сили, в те, що здатний робити добре і корисне. Він на все життя запам’ятав одне дуже важливе і корисне правило: «Вір у себе і завжди і в усьому покладайся тільки на свої сили!» І з тих пір більше ніхто і ніколи не дражнив його боягузом!

Запитання для обговорення:

Чому зайченяті було погано і сумно?
Яке правило запам’ятало Зайченя? Чи згоден ти з ним?
Llara
Модератор
Модератор
 
Сообщений: 16187
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 21:51
Откуда: Одесса, Украина
Реальное имя: Наташа
Имя ребенка: Катюша

Re: Сказкотерапия

Непрочитанное сообщение Llara » 24 авг 2016, 10:50

Сказка о маленьком Тигренке
Возраст: 5-9 лет.
Направленность: Конфликты с родителями, обида. Напряженные отношения с братьями (сестрами).
Ключевая фраза: «Вы меня не любите!»


«Никому нет дела до меня, я никому не нужен»,— так думал маленький Тигренок и продолжал идти, понурив голову, под палящим солнцем, сам не зная куда. Острые колючки больно впивались в его мягкие еще лапы, но тигренок не замечал этого — так ему было одиноко и грустно.
Тигренок ушел из дома, он хотел отомстить маме-тигрице и папе-тигру за то, что они его не замечают, за то, что сегодня утром, когда тигренок с братом учились охотиться, родители его не похвалили и даже не увидели, что он так сильно старался. «Мой брат такой быстрый и ловкий, и у него всегда все получается, и родители, конечно, любят его больше, чем меня, а я просто жалкий увалень»,— продолжал рассуждать маленький тигренок, и ему становилось еще хуже.
Так бы, наверное, он брел и брел, пока раскаленное красное солнце не соединилось бы с землей на горизонте, но вдруг ветки и трава под лапами тигренка раздвинулись, и он кубарем полетел вниз. Тигренок даже не успел как следует испугаться, как оказался на дне вырытой охотниками ямы. Яма была глубокой и темной, и тигренку стало очень страшно. Он принялся изо всех сил карабкаться вверх, но стены ловушки были гладкими, не за что было уцепиться, лапы тигренка скользили, и он постоянно сползал вниз. Тигренок продолжал свои попытки, пока совсем не ослаб. Тогда он свернулся калачиком на дне холодной ямы и заснул от голода и усталости. И тигренку приснился прекрасный сон, в котором тигрица-мать и тигр-отец лениво лежат около прозрачного журчащего ручья на залитой солнцем поляне под синим-синим небом и ласково смотрят, как их детеныши радостно играют друг с другом.
Тигренок проснулся в черной яме, но в душе его зажглось маленькое солнышко и согрело его своим теплом. Он вдруг вспомнил то, что знал все время, но почему-то недавно забыл. Он вспомнил, что родители очень любят его, просто они учат его бороться, ведь без этого тиграм не выжить. И тигренок понял, как он любит своего брата, ведь и ему порой бывает очень тяжело и не все удается. «Как жалко, что я больше их никогда не увижу»,— подумал тигренок и его сердце сжалось от боли. Прошло время — тигренок не знал, сколько дней, потому что в яме всегда темно,— и он услышал шорохи и звуки, но тигренку было все равно — от слабости он уже ничего не чувствовал. Яркий свет заставил тигренка открыть глаза и счастью его не было конца, когда он увидел маму, папу, брата и других зверей, которые пришли на помощь и вызволили его из ловушки.
— Какое счастье, что мы нашли тебя! Мы искали тебя четыре ночи и четыре дня и всполошили всех зверей в округе,— радостно причитала мама-тигрица. А тигренок только прошептал в ответ: «Прости, мама, ты еще будешь гордиться мной». С тех пор тигренок дружил со своим братом и во всем помогал ему, а сам старался быть лучше и сильнее.
Прошло несколько лет, и не было еще в тех местах такого сильного, быстрого, умного и смелого тигра, каким стал наш тигренок. Все звери любили и уважали его, и часто его стали видеть на охоте с самой красивой тигрицей, с той, что живет на другой стороне реки.

ВОПРОСЫ ДЛЯ ОБСУЖДЕНИЯ
Почему Тигренок ушел из дома?
Что вспомнил Тигренок, когда сидел в яме? Почему он это забыл?
Что бы ты посоветовал Тигренку, чтобы он никогда не забывал об этом?
Llara
Модератор
Модератор
 
Сообщений: 16187
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 21:51
Откуда: Одесса, Украина
Реальное имя: Наташа
Имя ребенка: Катюша

Re: Сказкотерапия

Непрочитанное сообщение Llara » 24 авг 2016, 10:51

ТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ СКАЗКА
Серое ухо
Возраст: 4-7 лет.
Направленность: Страх темноты. Ночные кошмары. Общая боязливость.
Ключевая фраза: «Как темно и страшно!»


В одном лесу жил Зайчишка Серое ухо, у которого было много-много друзей. Однажды его друг Ежик Маленькие ножки пригласил Зайчишку на свой день рожденья. Зайчишка очень обрадовался приглашению. Он пошел на дальнюю поляну и набрал для Ежика целую корзину земляники* а потом отправился в гости.
Его путь лежал через лесную чащу. Светило солнышко, и Зайка весело и быстро добрался до домика Ежика. Ежик очень обрадовался зайчику. Потом к ежику пришли Белка Рыжий хвостик и Барсучонок Мягенький животик. Они все вместе танцевали и играли, а после пили чай с тортом и земляникой. Было очень весело, время бежало быстро, и вот уже начало темнеть — пора было гостям собираться домой, где их ждали родители. Друзья попрощались с ежиком и пошли по своим домам. И наш Зайчишка отправился в обратный путь. Сначала он шел быстро, пока тропинку было хорошо видно, но вскоре совсем стемнело, и Зайчику стало чуть-чуть страшно.
Он остановился и прислушался к темному и совсем неприветливому ночному лесу. Вдруг он услышал странный шорох. Зайчишка прижался к траве и задрожал. Потом подул ветер, и Зайка услышал страшный скрип и скрежет — он посмотрел направо и увидел что-то огромное и страшное: у него было много длинных и корявых рук, которыми оно размахивало и при этом издавало тот самый страшный скрежет...
Зайчонку стало совсем страшно, он подумал, что это Чудовище, что оно сейчас схватит его своими корявыми ручищами, а потом съест... Бедный Зайчишка накрыл лапками ушки и закрыл глазки, чтобы не видеть и не слышать страшного Чудовища.., и стал дожидаться своей смерти.
Так прошло некоторое время и... ничего не случилось. А затем Зайка сказал сам себе: «Неужели я так и буду лежать здесь и умирать от страха? А что будет с моей мамой, если я умру, ведь она не переживет этого?». Зайка собрался с силами, открыл глаза и смело посмотрел на Чудовище. И вдруг он заметил, что Чудовище совсем не Чудовище, а старый Дуб, с которым Зайка всегда здоровался, гуляя по утрам, а огромные руки — всего-навсего ветви, на которых днем поют птички. Скрипел же старый Дуб потому, что на ветру раскачивалась его старая растрескавшаяся макушка. Наш Зайка громко рассмеялся, оттого, что испугался старого своего друга — доброго Дуба.
Зайка продолжил свой путь домой, он теперь знал, что ничего страшного в ночном лесу не может быть. И после этого случая Зайка Серое ухо никогда больше не боялся темного леса.
Вот такая случилась история с храбрым Зайчиком Серое ухо.

ВОПРОСЫ ДЛЯ ОБСУЖДЕНИЯ
Чего боялся Зайчик?
Каким образом Зайчик увидел, что Чудовище — совсем не чудовище?
Почему теперь Зайчика называют храбрым?
Llara
Модератор
Модератор
 
Сообщений: 16187
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 21:51
Откуда: Одесса, Украина
Реальное имя: Наташа
Имя ребенка: Катюша


Вернуться в Методы коррекционного и интеллектуального развития

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1